У святкові дні на бульварі Незалежності на “Алеї творчості” чого тільки не продавали…

Вироби із лози, дерева, бісеру, соломи, зі шкіри, писанки, витинанки, вишиванки, рушники, прикраси, обереги — усього і не перелічити. 


Нічим особливим не відрізнялась цьогорічна “Алея творчості” від попередніх. Та декілька нових майстрів все ж таки презентували свої роботи на розсуд жителів та гостей міста. Серед них і рівнянин Валерій, який виготовляє так звані настінні бонсаї або ж такі роботи ще називають мініатюрними деревами. У цього майстра вони у вигляді картин. Валерій розповідає, що почав цим займатися не більш ніж півроку тому. Хоча робота його жодним чином не пов’язана із дизайном.


— Завжди хотів щось творити, — каже Валерій. 

Виготовляє він різні картини та прикраси для інтер’єру. Картини мають фбамбукові рамки, корінь дерева і штучні квіти, метелики, пташки. Усе це у поєднанні із фантазією перетворюється на чудові картини. Здається, на полотні цвітуть троянди, а поруч співає пташка. 


Ткаля Галина Логощук із с. Балашівки, що у Березнівському районі, теж вперше представила свої роботи на “Алеї творчості” у Рівному. Хоча тче майстриня вже не один рік. 

— Любов до цього мені передалася генетично — бабуся і мама добре вміли ткати, — каже жінка. 


Березнівчанка у 18 років залишилась сиротою. Та ткати дуже хотіла, тому й розпитувала усі секрети майстерності у старших людей.

— Удома в мене ткацький верстат, якому понад 200 років, — розповідає жінка. — А коли запитую у доньки, що їй придане дати, то вона одразу ж відповідає, що швейну машинку та ткацький верстат. 


Тче жінка більше взимку довгими вечорами та ночами. У такий час менше роботи по господарству. Щоб виткати рушник, потрібно днів три. Перші рушники робила ще років 20 тому. 

— Тоді якраз нічого не було у магазинах, то нитки брала із старих хусточок, — згадує майстриня. — Витягувала їх і робила так, щоб не було навіть цього і видно. Зараз уже простіше, бо усе можна купити. 


До речі, вперше цього разу продала свою роботу — виткане рядно. 

— Я ніколи не продавала, але люди так просили, — пояснює вона. — Свої роботи дарую. Колись задумала, що як тільки навчуся ткати, то одразу ж занесу до церкви рушники — так і зробила. 


Пані Галина каже, що вже метрів 150 виткала. А ще березнівська майстриня вишиває ікони.
— Та це не порівняти із ткацтвом. Вишивати ікону — то дуже відповідальна робота. Приміром, обличчя можна не кожного дня вишивати. 

А от майстриня Ольга Хмель виготовляє витинанки. Займається цим уже третій рік. 


— Сама я працюю вихователем у дитячому садочку, — розповідає Ольга. — І ми часто готуємось до різних свят і прикрашаємо наше приміщення. Одного разу мені запропонували представити свої роботи на виставці. 
Жінка розповідає, що найскладніше для неї — намалювати зображення. А для того, щоб зробити витинання, треба звичайний папір, щоправда, дещо цупкіший та канцелярський ніж. Потім для роботи уже підбирає кольори та розмальовує. Виготовляє Ольга Хмель картини, світильники. Деякі речі вже й знайшли своїх господарів не лише у Рівному, а й за кордоном. 

Окрім того, свої роботи представили й інші майстри декоративно-ужиткового мистецтва, викладачі, учні дитячої художньої школи та вихованці підліткових клубів.