Новини

Донька навчила любити життя

<P>П’ять років тому у рівнянина Олександра Лістратова народилася дитина з фізичними вадами. Ця подія змусила чоловіка переглянути своє життя. Він змінив пріоритети і каже, що якби не Анюта, то не дізнався б, що таке любити життя. Хоча вже мав сина.
<P>— У нас народилася особлива дитина. З перших же хвилин вона почала боротися за своє право жити, жити тут, серед нас! Цією боротьбою вона перевернула усе моє уявлення про життя, яким я жив до цього, — розповідає Олександр Лістратов. — Вона проживала кожну мить, як останню. А я був розгублений, не знав, що мені робити. Відчув, що моє таке звичайне “сіре” існування закінчилося. Мені було страшно.
<P>Молодий татусь зізнається, що до народження донечки про “особливих” дітей навіть чути не хотів. Знав, що такі є, та все це проходило повз нього. Навіть коли бачив таких дітей на вулиці, то вдавав, що не помічає їх. Боявся.
<P>— Я вдавав, що їх для мене не існує, а тому і перейматися цим не варто. І я просто веселився та радів життю. Таке собі життя звичайного чоловіка, — продовжує Олександр. — Та з народженням доньки усе моє звичне до того життя почало розвалюватися, як картковий будинок.
<P>Але поява донечки не стала кінцем подружнього життя. Аня змінила побут батьків, їхні погляди, і вони їй за це вдячні.
<P>— Моя дитина своєю жагою та силою змінила мій світ. Вона зробила те, що я сам не міг із собою зробити протягом тридцяти років. Вона просто заразила мене та мою дружину Наталю любов’ю та бажанням жити. Ми прокинулись від бігання по колу, від сірої буденності. Ми зрозуміли, що самі любимо це життя з такою ж силою, як і наша донька. І ми почали боротися разом, — розповідає далі. — Сказати, що це було непросто — це взагалі нічого не сказати. Після кількох місяців реанімації та лікарень ми повернулися додому. Анюта кричала та плакала безперестану. Після місяця безсонних ночей я просто вибився з сил. А моя дружина продовжувала боротися. Три години спокою на добу, — і знову все спочатку. Потім були поїздки по “світилах” науки та медицини, марні сподівання на те, що вони зможуть зарадити та допомогти. Розчарування у традиційній медицині. Лікарі витягували гроші, змушуючи опустити руки. Це був новий досвід для нас. Ми зняли рожеві окуляри, але були разом, ми були втрьох.
<P>Олександр каже, що з народженням доньки він став сильнішим, терплячішим, спокійнішим та відвертим.
<P>— Я зрозумів, що бути щасливим зовсім не означає не мати проблем. Бо все це мало зі мною статися, щоб я зміг вирости з “пелюшок”. У нас з’явилося багато нових друзів, — продовжує розповідати. — А ті, які були, постійно підтримували. У нас класні друзі. Тепер я радію кожному дню, я зрозумів, що особлива дитина — це мій шанс на повноцінне життя!
<P>Сім’ї стало легше, коли вони почали приходити на заняття у РГО “Кристал”, яка займається соціально-психологічною адаптацією. Олександр каже, що Аня розвивається. Найбільше вона любить слухати, а ще підтримує розмову, спілкуючись своїм способом.
<P>Тетяна КОВАЛЬ

Безкоштовна пошта @Rivne.com.ua

Адреса: @rivne.com.ua 
Пароль:
  Забутий пароль |  Нова адреса