Статті

Пасічники віднайшли природний замінник віагри.

<P>Якщо трапиться побувати в селищі Млинів, що на Рівненщині, у гостині — будьте певні, що вас неодмінно потягнуть на місцеву пасіку. Справжній український тин, брама, прикрашена очеретом, та бджолині вулики-скульптури, вирізьблені зі стовбурів деревини, помітні ще здалеку.
<P>Млинівська пасіка відома не лише в окрузі. З’їжджаються сюди фахівці бджолярства, любителі-пасічники з усієї України.
<P>— Та таку пасіку на Рівненщині точно не знайдете, — розповідає викладач бджільництва Млинівського державного ветеринарного технікуму Олександр Кононов.
<P>— Ви отак зупиніться та озирніться довкола. А?! Яке місце благодатне. Тиша, краса, зелень буяє. Улітку тут просто рай справжній. Сонечко світить, медком пахне… Я б тут і жив. З’явилась диво-пасіка, як її кличуть місцеві, два роки тому з ініціативи директора Млинівського державного ветеринарного технікуму В’ячеслава Яцкевича.
<P>— Ми тоді чи не все Закарпаття об’їздили, аби зібрати бджолиних маток карпатської породи. Із дванадцяти бджолосімей збільшили їх кількість до 25, а згодом і до 170, — каже директор закладу. Нині колоритну українську пасіку викладачі технікуму називають надто мудро — лабораторією із виробництва продуктів бджільництва та вирощування карпатської породи бджіл.
<P>— Ану ж бо руку простягніть, — пропонує Олександр та висипає мені на долоню жменьку акуратних різнокольорових грудочок.
<P>— Отак просто беріть та до рота, на язик — і нехай розтане. Де там. Спочатку принюхуюсь.
<P>Жменька дивних грудочок пахне чомусь кульбабами. Боязко пробую одну на смак:
<P>— Та це ж пилок звичайний! — вигукую. — Ну а я що кажу? Пилок — дуже цінний білковий продукт. Панацея від усіх хвороб. Більше, я вам по секрету скажу, що дві чайні ложки пилку наполовину із медом, якщо вживати щодня, дивовижним чином стимулюють чоловічу половину.
<P>— Ну а мені це навіщо?
<P>— А на жіночок своя дія, — усміхається хитрий пасічник.
<P>— Їжте пилок із медом та завжди будете молоді та гарні. — Ми, пасічники, знаємо, що медом чи не всі хвороби лікуються, а хто допетрає мед щодня замість цукру вживати та ще й із маточним молочком — житиме до 120 років і навіть більше. Кориснішого продукту годі й шукати! Усілякий мед смачний та корисний, запевняє Олександр. І липовий, і гречаний, і квітковий. Аби любити бджіл, треба із цим народитися. Не перебільшення це, і не фраза з якогось розумного підручника. Головне — їх відчувати, бути уважним та розумітися на бджолиній психології, знати характер божих комашок, як їх називає Олександр.
<P>— Ну ось знали ви, що бджола першою ніколи не жалить? Не знали, певно. Це якщо її випадково придушити, або навпроти лотка стати — точно вкусить. Насправді, бджоли — створіння надзвичайно мудрі та водночас дуже примхливі. Панянкам зі шлейфом парфум на пасіку взагалі не варто потикатись. Закусають. Не до вподоби смугастикам й інші стійкі аромати та різкі рухи поблизу їхньої хатки.
<P>— От ви на бджілок дивитеся та думаєте, що вони отак просто літають? Та не в житті, — продовжує розмову Олександр. — Аби розвідати медоносні місця, сім’я відпускає кілька бджіл, котрі летять навкруги. Коли ж бджілки-розвідниці повертаються до вулику — починають на своїй мові — антенками та феромонами — передавати сестрам інформацію про те, яка площа, скільком бджілкам туди доцільно летіти.
<P>— І що, вони мед одразу носять, чи отой пилок? — запитую в пасічника, котрий у цей час обережно відкриває вулика та дістає звідти воскову рамку.
<P>— Та ви що? Ні, звичайно! — напівжартома обурюється чоловік. — Меду вони не носять. Аби із нектару утворився мед, вони його разів сім пропускають через себе. Лише тоді бджола-збирачка віддає через хоботок бджолі-приймачці, а та складає мед у комірки. А ось трутнів не зовсім справедливо трутнями називають. Від них залежить майбутнє покоління бджіл. Натомість, бджоли без матки — як країна без президента. Функція матки — відкладати яйця, а ще матка виділяє спеціальні феромони, котрі згуртовують бджіл.
<P>Центральний вхід на пасіку прикрашає дерев’яна різьблена скульптура прекрасної оголеної панянки. Пишні перса — справжня україночка. Таке ось сміливе та оригінальне творче бачення місцевого умільця Віталія Новосада.
<P>— Отой вулик на мене схожий, такий самий — із вусами, — сміється Олександр.
<P>Нині на пасіці можна нарахувати дві сотні вуликів. Лише частка із них різьблені. Та вже зовсім скоро диво-пасіка поповниться новими дерев’яними скульптурами-вуликами. Задумка — показати історію бджільництва від його витоків і до сьогодення.
<P><STRONG>Інна МОСКАЛЬЧУК </STRONG>

Безкоштовна пошта @Rivne.com.ua

Адреса: @rivne.com.ua 
Пароль:
  Забутий пароль |  Нова адреса