Статті

Усіх загиблих під потягом поховали поряд

<P>У понеділок на вулиці Приймацькій у селі Здовбиця Здолбунівського району сім’ї прощалися зі своїми дітьми.
<P>До їхніх осель тягнулись колони людей. Усі вони йшли провести в останню путь шістьох молодих людей, які трагічно загинули під потягом у ніч на неділю, повертаючись із дискотеки з сусіднього села Івачкового додому.
<P>Рідні брат та сестра — 20-річний Валерій та 17-річна Ірина, їхній сусід 17-річний Назар, однокласник Ірини Сашко та 19-річний Сашко та Сергій з Крутого берега (так називають частину села, яке за переїздом — авт.) повертались у неділю близько першої ночі з сусіднього села Івачкове у Здовбицю. Щоб не обходити понад 15 кілометрів автодорогою, вони рушили звичним маршрутом — залізничною колією, 3–4 кілометри якої відділяло їх від дому.
<P>Кажуть, молодь, попрощавшись із друзями з Івачкового на платформі Семилітка, попрямувала додому по колії, але вони відійшли звідти лише на кілька метрів. Уже за лічені хвилини їх наздогнав потяг “Київ—Івано-Франківськ”, від удару якого шестеро друзів загинули миттєво.
<P>Лише одному із семи — 19-річному Сергію — вдалося дивом вижити. Як переповідають односельці, він прибіг додому та ліг спати. А вже вранці у задовільному стані його госпіталізували у травматологічне відділення Здолбунівської центральної районної лікарні. До нього медики не пускають нікого — розуміють, що разом з фізичним болем він переживає і важку психологічну травму і того, що сталося на коліях, поки не пам’ятає.
<P>У той же ранок родини загиблих дітей облетіла трагічна звістка. Батьки, які до ранку чекали їх з дискотеки, до останнього не хотіли миритись з думкою про трагічну смерть на залізниці.
<P> Тисяча гривень на кожного загиблого
<P>На похорон у Здовбицю в понеділок приїхали голова Рівненської обласної державної адміністрації Віктор Матчук та перший заступник голови обласної ради Валентин Королюк.
<P>У зв’язку із трагедією, що сталася, на виконання доручення Президента України Віктор Матчук підписав розпорядження “Про всебічну допомогу родинам загиблих”, яке насамперед спрямоване на організацію поховання загиблих.
<P>— Протягом тижня на кожного загиблого члена сім’ї ми виплатимо по тисячі гривень, відповідно до розпорядження, — повідомив начальник головного управління праці та соцзахисту РОДА Ігор Якубець. — Усі необхідні документи оформимо й люди отримають гроші.
<P>Влада надала необхідний спеціалізований транспорт та ритуальні атрибути, організувала жалобний обід, а також забезпечила постійне медичне чергування медпрацівників у сім’ях загиблих.
<P>Якщо буде згода родин, то облдержадміністрація готова взяти на себе виготовлення пам’ятників на могилах загиблих.
<P>— Логічно, що вони мають бути зроблені в одному стилі, якщо вони загинули в один день і поховані разом, — наголосив пан Матчук.
<P> “Залізниця — не місце для прогулянок”
<P>Начальник центру пропаганди ГУ МНС України в Рівненській області Богдан Мамчур розповів, що після отриманого повідомлення о 03.56 від оперативного чергового облдержадміністрації, на місце трагедії виїхав начальник районного відділу МНС з працівниками. Також виїхав начальник головного управління МНС України в Рівненській області.
<P>— Ця надзвичайна ситуація такого характеру, що наша допомога практично не знадобилася, — зауважив Богдан Мамчур. — Та й подібних випадків, щоб одразу кілька осіб загинули під потягом, не пригадую. Це виняток як для нашої області, так і для України.
<P>Ділянка залізничної колії в Здовбиці, де загинули шестеро юнаків, не підпорядковується Рівненській дирекції “Львівської залізниці”. Як розповів начальник Рівненської дирекції залізничних перевезень “Львівської залізниці” Ярослав Коник, за цю ділянку відповідає Козятинська дирекція залізничних перевезень Південно-Західної залізниці.
<P>— Це сталося на території не нашої дирекції, тому я не входжу до складу слідчої групи щодо цього факту. Через це коментувати ситуацію не можу. Знаю тільки загальну інформацію. Проте залишаюся при своїй думці: залізниця — не місце для прогулянок, — зауважив пан Коник.
<P> “Другої дороги у загиблих не було”
<P>У понеділок на місцевому кладовищі викопали в ряд п’ять могил. Чотири для хлопців та одну спільну — для Валерія та Ірини. Небо того дня то сяяло сонцем, то сипало снігом, наче слізьми рідних, а вітер, як біль батьків, шмагав по обличчю. Прощатись з дітьми прийшло майже все село, колишні і теперішні друзі, однокласники, одногрупники.
<P>“Другої дороги у загиблих не було”, — чулося від людей, які тими коліями ходять постійно. Пригадують старші люди, що чи не кожного року там хтось гине, проте не перестають люди ходити злощасним шляхом, але не через власну безпечність, а від безвиході.
<P>Немає меж обуренню людей, адже за вісім годин, поки тіла забрали з місця трагедії, по них поколесили десятки потягів, які лише призупинялись. Дехто називає це вандалізмом, адже батькам навіть не залишилось кого хоронити. Останки дітей їм принесли у пакетах… Лише у двох із шести на похороні були відкритими обличчя, інших накрили тканиною.

Безкоштовна пошта @Rivne.com.ua

Адреса: @rivne.com.ua 
Пароль:
  Забутий пароль |  Нова адреса